Багаулла
Головні Постаті Віри Багаї: Багаулла
Багаулла народився 12 листопада 1817 року в Тегерані, столиці Персії. Змалку Він виявляв незвичайні здібності, і Його поведінка переконала батьків, що Його очікує велике майбутнє. Батько Багаулли, знатний міністр при дворі шаха, дуже любив свого Сина. Якось йому приснилося, що Багаулла плив у безмежному океані, а Його тіло світилося й осявало все довкола. Голову Його обрамляли довгі, смолянисто-чорні локони. Навкруги скупчилась сила-силенна рибин, кожна з яких трималась за один волосок. Хоча риби було дуже багато, з голови Багаулли не впав жоден волосок. Вільний і нескутий, він линув водами, а риби супроводжували Його. Батько Багаулли звернувся до одного чоловіка, відомого своєю мудрістю, щоб той розтлумачив цей сон. Мудрець сказав, що безкрайній океан – то світ існування. Один, без сторонньої допомоги, Багаулла досягне владарювання над ним. Велике скупчення риби уособлює сум’яття, яке він зчинить серед народів землі. Він користуватиметься незмінним заступництвом Всемогутнього, і ніщо Йому не зашкодить.
Коли Багауллі виповнилося чотирнадцять років, Він був відомий при дворі шаха своєю мудрістю та вченістю. Коли Йому було двадцять два роки, Його батько помер, і уряд запропонував Багауллі ту ж сам високу посаду. Та Багаулла не мав наміру гаяти час на впорядкування справ мирських. Він полишив двір з його міністрами, аби ступити на стезю, призначену Йому Всемогутнім. Він допомагав пригнобленим, хворим та убогим і невдовзі набув слави як поборник справедливості.
У віці двадцяти семи років Багаулла через посланця отримав деякі Писання Баба. Той сповіщав про наближення Дня Господнього – Дня, коли нове Богоявлення принесе світу людей довгоочікувані мир, єдність і справедливість. Багаулла одразу ж прийняв Послання Баба і став одним із Його найбільш відданих прихильників. Та на жаль правителі Персії, засліплені власними корисливими устремліннями, з неймовірною жорстокістю почали переслідувати послідовників Баба. І хоч Багаулла мав благородне походження, вони Його теж не обминули. Трохи більше, ніж через вісім років після Проголошення Бабом Своєї місії, і через два роки після Його мученицької смерті Багауллу ув’язнили у підземеллі, що звалося Чорною Ямою. Ланцюги, які повісили Йому на шию, були такими важкими, що Він не міг підвести голови. Тут Багаулла відбув чотири жахливі місяці. Та саме в цій темниці Дух Божий сповнив Його душу і явив Йому, що Він є Обітованим усіх часів. У цій темній в’язниці зійшло Сонце Багаулли й осяяло все суще.
Після чотиримісячного перебування в Чорній Ямі у Багаулли відібрали все майно, а Його самого разом із сім’єю відправили в заслання. У страшний холод вони просувалися вздовж гірських хребтів західної частини Персії в напрямі до Багдаду, який у ті часи був містом Оттоманської імперії, нині ж це столиця Іраку. Словами не передати страждань, яких вони зазнали, долаючи пішки сотні миль засніженими та заледенілими дорогами назустріч тому доленосному місту.
Багаулла незабаром став відомим в усьому Багдаді та інших містах того краю, і все більше й більше людей приходило під двері Вигнанця, аби отримати Його благословення. Але знайшлись і такі, хто став заздрити Його славі. Серед них був і Мірза Яг’я, зведений брат Багаулли, якого Той оточив своєю турботою. Мірза Яг’я почав суперничати з Багауллою, сподіваючись, що бабі, які в той час високо шанували його, визнають його своїм духовним лідером. Він не усвідомлював, що, виступивши проти Богоявлення, наближає власну загибель. Бо коли приходить Богоявлення, сподіватися на справжню велич можуть лише ті, хто присвячує себе служінню Йому. Навіть його найближчі рідні мусять пам’ятати, що Він перебуває осторонь усіх інших людських істот і займає положення, якого ніхто з ним розділити не в змозі.
Підступні заміри Мірзи Яг’я викликали розлад між послідовниками Баба і дуже засмутили Багауллу. Однієї ночі Він, нікого не попередивши, залишив свій дім і вирушив у гори Курдистану. Там і жив самітником, віддаючись молитвам і роздумам. Він оселився в невеликій печері і харчувався найпростішою їжею. Ніхто не знав, ні звідки Він, ні Його ім’я. Але місцевий люд мало-помалу почав говорити про „Безіменного”, великого Святого, наділеного знаннями від Бога. Коли ж вісті про цю Святу Постать дійшли до Абдул-Бага, старшого Сина Багаулли, Він одразу ж розпізнав Свого Батька. Через посланця Багауллі були передані листи з благаннями повернутися до Багдаду. Він погодився на те, поклавши край тяжкій дворічній розлуці.
За відсутності Багаулли становище громади послідовників Баба швидко погіршилось. Багаулла почав вдихати нове життя в гнаних і збентежених прихильників Баба. Хоч він ще не сповістив про Своє власне високе Положення, сила і мудрість слова Його почали здобувати підтримку зростаючої кількості бабі та прихильність людей різних соціальних груп. Проте, фанатичне мусульманське духовенство і Його заздрісний брат Мірза Яг’я не могли змиритися з тим величезним впливом, який Багаулла справляв на душі значної маси людей. Вони не припиняли скаржитися владі, аж поки уряд Персії не змовився з чиновниками Оттоманської імперії і не вирішив відіслати Багауллу подалі від рідної землі, цього разу до Константинополя.
Для жителів Багдаду квітень 1863 року став місяцем скорботи. Той, Кого вони палко полюбили, покидав їхнє місто, спрямовуючи свій шлях у невідомість. Перед Своїм від'їздом Багаулла подався в сад на околиці міста, розбив Своє шатро і протягом дванадцяти днів приймав потік відвідувачів, що приходили попрощатися. Послідовники Баба приходили до цього саду з важким серцем; дехто збирався супроводжувати Багауллу на цьому новому етапі Його заслання, але багато хто мусив залишатися, втрачаючи можливість близького з Ним спілкування. Та Бог не бажав, щоб ця подія стала приводом для суму. Брама Його безмежної щедрості розчинилася навстіж, і Багаулла сповістив усім навкруги, що Він і є Тим, Кого провіщав Баб – Тим, Кого явить Бог. Журба поступилася місцем безкінечній радості; серця звеселились, а душі запалали вогнем Його любові. Ті дванадцять днів – з 21 квітня по 2 травня – багаї всіх країн відзначають як Свято Різван, роковини Проголошення Багауллою Своєї вселенської Місії.
Константинополь був центром Оттоманської імперії. І тут також велика мудрість і чарівність Багаулли почали приваблювати все більше й більше народу. „Він не може далі залишатися в Константинополі”, – ремствувало фанатичне мусульманське духовенство, переконавши уряд вислати Його в Адріанополь. У тому місті Багаулла написав Послання до царів і правителів світу, закликаючи їх припинити гноблення і присвятити себе покращенню добробуту своїх народів. Тоді вороги замислили жорстоко покарати Його. Разом із сім’єю Він був засланий до Акки, яка в ті часи була найгіршою виправною колонією в імперії. Він безумовно загине в нелюдських умовах того міста-в’язниці, – сподівались бездумні гонителі, уявляючи собі, ніби вони здатні зупинити те, що Сам Господь привів у рух.
Поневіряння, яких Багаулла зазнав у Ацці, надто численні, щоб їх переповісти. Спочатку його ув’язнили в одиночну тюремну камеру, куди навіть Його діти не мали доступу. Позбавлений усіляких побутових зручностей, день і ніч Він перебував в оточенні ворогів. Але умови ув’язнення поступово змінювалися на краще. Жителі Акки і місцева влада переконались у невинності невеликої купки багаї, засланих до їхнього міста. І тут знову людей полонила мудрість і любов цієї незвичайної Особистості, дарма що більшість не усвідомлювала Його високого Положення. Через кілька років брама міста-в’язниці прочинилася для Багаулли та Його послідовників. Йому, нарешті, дозволили жити у будинку, що сьогодні зветься Садибою Багджі. Тут Він покинув цей світ у травні 1893 року в зеніті Своєї величі і слави.
Багаулла підняв стяг всесвітнього миру й братерства і явив Слово Боже. Хоч вороги Його об’єднали свої сили проти Нього, Він торжествував перемогу над ними, як Бог і передвіщав Йому, коли Він, закутий у кайдани, перебував у в’язниці Тегерану. Ще за життя Багаулли Його Послання оживило серця тисяч людей, і багато з них віддали життя на Його Стезі. А нині Вчення Його поширюється усім світом.